https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
133
Шипами троянди заший мені рани,
Стягни моє серце крізь темний цей біль.
Між нами лишились розірвані плани,
Мене не зламали ні буря, ні штиль.
Пелюстки проростуть у змученім тілі,
Хоч ниють у ночі старі рубці.
Я вчилась стояти у власній стихії,
І світ не зламав мене в темній пітьмі.
Крізь колючі троянди, втому й мовчання
Я знову росту, мов весняний цвіт.
Ти думав, що згасла у цьому стражданні,
Та я проростаю крізь попіл і лід.
Шипами троянди заший мені рани,
Нехай вони більше не кличуть назад.
Бо навіть найглибші і темнії шрами
Не знищать у серці живий мій заряд.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
