Реєстрація

Між небом і подихом

132

Я саме та, що не боїться нічого,

ні темряви ночі, ні грому дощів.

Я бачу крізь бурі свою перемогу

і не тікаю від власних штормів.

Мене загартовували вітри і тривоги,

і хвилі ламались об скелі душі.

Я йду там, де зникли усі вже дороги,

де інші б спинились давно, в тиші.

Нехай випробовує доля жорстока,

і сипле на серце холодний полин —

я знаю: під тиском зростає висока

і справжня міцність людських глибин.

Я саме та, що не зрадить собою,

що крізь темряву йде до свого вогню.

І навіть коли накриває журбою —

я знов підіймаюсь і далі живу.

Подобається

#1361 в Різне
#206 в Поезія

У тексті є: вірші, віра в кохання, серце та любов

Відредаговано: 09.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше