Між небом і подихом
130
Кохання — це не спалах і не гроза,
Не слів солодких ніжна заметіль.
Це коли поруч — і радість, і сльоза,
І навпіл поділений спільний той біль.
Це слухать, як дихає тиха душа,
Коли навколо стихає весь світ,
І знати: хоч куди життя поспіша,
Для двох воно зупиняє свій хід.
Кохання — це притулок у негоду,
Гаряча кава в ранковий туман.
Це віра в просту, але справжню свободу,
Де долі сплітають в єдиний роман.
Це дивитись в очі без тіні вагань,
Читати думки поміж мовчань,
І крізь роки, крізь мільйони чекань
Берегти той вогонь, що не згасав.
Це просто знати: ти в світі не сам,
Тебе тримає чиєсь тепле крило.
Кохання — це серце, віддане небесам,
Щоб у двох подихах вічно жило.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
