Між небом і подихом

129

Ця кава сьогодні, нагадає про мене:

Гірчинкою слів і теплом на плечах,

Гарячим диханням, мов літо зелене,

І вогником тихим у таємничих очах.

В горнятку — як ніч, що настояна густо,

Вона заворожить, притишить твій крок.

Коли на душі, раптом стане, тихо і пусто —

Принесе тобі мій несміливий шепоток.

Не цукор солодкий, а пам’ять тривожна,

Не чорна безодня, а зоряна вись.

Вгамує твій сум ця краплина ворожа,

Лиш серцем до неї тихенько торкнись.

Смакуй її тепло, вдихай цей туман —

Ця кава гаряча і пахне, як я.

Вона і дарунок, і ніжний обман,

У кожному ковтку — частинка моя...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше