Ця кава сьогодні, нагадає про мене:
Гірчинкою слів і теплом на плечах,
Гарячим диханням, мов літо зелене,
І вогником тихим у таємничих очах.
В горнятку — як ніч, що настояна густо,
Вона заворожить, притишить твій крок.
Коли на душі, раптом стане, тихо і пусто —
Принесе тобі мій несміливий шепоток.
Не цукор солодкий, а пам’ять тривожна,
Не чорна безодня, а зоряна вись.
Вгамує твій сум ця краплина ворожа,
Лиш серцем до неї тихенько торкнись.
Смакуй її тепло, вдихай цей туман —
Ця кава гаряча і пахне, як я.
Вона і дарунок, і ніжний обман,
У кожному ковтку — частинка моя...
Відредаговано: 09.10.2026