Між небом і подихом

127

Своє життя я віддаю без страху,

Як найсвятіший, найдорожчий скарб.

Ти захистиш від холоду і краху,

Зігрієш світ без зайвих, гучних фарб.

Ти не завдаси болю і зневіри,

Бо відчуваєш кожну тінь і біль.

Моя довіра — це не просто міра,

Це тихий дім, серед бурхливих хвиль.

Я знаю: ти плекатимеш це світло,

Як власне серце, збережеш наш дім.

Усе, що в наших душах так розквітло,

Наповнить нас теплим подихом твоїм.

І поки ми у цьому дивнім світі,

Я відчуваю спокій і тепло.

Ми будемо, як зорі в ніч розлиті,

Де стільки щастя й ласки розцвіло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше