https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
123
Бузковий цвіт — мов спогад про кохання,
Несе у серці радість і палку журбу.
Це не легке, дитяче ніжне поривання,
А зріле, що долає тиху боротьбу.
У гронах ніжних, де завжди ховалась тінь,
Ми залишили юність і важкі тривоги.
Цвіте бузок крізь вічну далечінь,
Єднаючи розгублені колись дороги.
Але цвітіння — це, нажаль, коротка мить,
Вона зникає швидко в сяйві без сліду.
Та почуття глибокі не може згасить
Ні час, ні вітер, ні гірку свободу.
І хай бузок тепер зів’яне навесні,
І пелюстки розвіє тихий вітровій,
Вона навік лишається в мені —
Як подих долі й промінь золотий.
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
