https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
121
Хоч сивина торкається чола,
Ми можемо самі весь світ зігріти,.
Та все бракує їхнього тепла,
Без них складніше вірити й любити.
Коли ж вони відходять у тумані,
І залишають спорожнілий дім,
Ми бачимо їх посмішки жадані,
І світло, що живе і досі в нім.
Спасибі вам за те, що ви наснились —
Усміхнені, легкі і як живі.
І від того, що ви мені з’явились,
Розтанув сум і спокій у душі.
І стало легше, наче я дитина,
Що погляд відчуває з висоти.
Цей сон — то наче світла, тиха днина,
Яка дарує спокій від журби.
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
