Між небом і подихом

120

Занадто гучно там, де міряють на миті,

Де кожен крок — лиш відблиск на воді.

Мій світ — це простір, де слова не вкриті

Тією мішурою, що живе в юрбі.

Я чую між рядками тихе шепотіння,

Що кличе з глибини забутих літ.

Моя душа — це ніжне тремтіння,

Що зберігає свій таємний світ.

Де кожен подих — це глибока тайна,

Де почуття не міряють в журбі,

А ця доба — лиш декорація звичайна,

Що розчиняється в самій собі.

І хай тече рікою час невпинно,

Мій дім — у тиші, де цвітуть сади.

Там, де любов — не гра і не новина,

А вічне світло, що горить завжди.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше