Занадто гучно там, де міряють на миті,
Де кожен крок — лиш відблиск на воді.
Мій світ — це простір, де слова не вкриті
Тією мішурою, що живе в юрбі.
Я чую між рядками тихе шепотіння,
Що кличе з глибини забутих літ.
Моя душа — це ніжне тремтіння,
Що зберігає свій таємний світ.
Де кожен подих — це глибока тайна,
Де почуття не міряють в журбі,
А ця доба — лиш декорація звичайна,
Що розчиняється в самій собі.
І хай тече рікою час невпинно,
Мій дім — у тиші, де цвітуть сади.
Там, де любов — не гра і не новина,
А вічне світло, що горить завжди.
Відредаговано: 21.07.2026