Між небом і подихом

119

Слова затихають, зникають у небі,

Навколо панує суцільна пітьма.

У всьому, що є, і у всьому, що треба —

Лиш серце підкаже: облуда чи тьма.

Ми можемо критися в масках щодня,

Ховати думки у глибокі шухляди.

Та серце веде нас крізь темні поля,

Минаючи пастки і сліди зради.

Воно не рахує, не ділить життя,

Не просить поради у сухої науки.

В ньому живе найсвятіша мета

І пам’ять про теплі, розімкнуті руки.

Хай розум будує холодні мости,

А логіка ставить залізні заслони —

Лиш серце зуміє крізь ніч провести

Туди, де чекають любові закони.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше