Слова затихають, зникають у небі,
Навколо панує суцільна пітьма.
У всьому, що є, і у всьому, що треба —
Лиш серце підкаже: облуда чи тьма.
Ми можемо критися в масках щодня,
Ховати думки у глибокі шухляди.
Та серце веде нас крізь темні поля,
Минаючи пастки і сліди зради.
Воно не рахує, не ділить життя,
Не просить поради у сухої науки.
В ньому живе найсвятіша мета
І пам’ять про теплі, розімкнуті руки.
Хай розум будує холодні мости,
А логіка ставить залізні заслони —
Лиш серце зуміє крізь ніч провести
Туди, де чекають любові закони.
Відредаговано: 21.07.2026