Між небом і подихом
118
Ах, як хочеться бути поетом,
Не для лаврів і гучних естрад —
Щоб думки, загартовані злетом,
Повернули цей світ невпопад.
Щоб не завтра, в холоднім граніті,
Коли квіти — мовчазна дань,
А сьогодні, у кожній миті,
Бути чутим крізь шум запитань.
Ми звикли віншувати посмертно,
Коли голос затихне навік.
Тоді кажемо: «Жив він уперто,
Незвичайний був чоловік».
Але слово — воно як причастя,
Воно дихає, поки живий.
Дарувати поету щастя —
Це почути його буревій.
Цінувати не рими прозорі,
А ту біль, що горить між рядків,
Щоб не гаснули очі-зорі
Від байдужості глухих віків.
Не чекайте фінального кроку,
Щоб визнати силу пера.
Дайте подих йому і неспокій,
Бо для шани — сьогодні пора.
Відредаговано: 21.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
