Між небом і подихом
110
Ти — дівчинка, поцілована Богом,
у погляді — світло, весна і туман.
Ти йдеш по життю своїм тихим порогом,
несеш у собі свій безмежний океан.
Він тебе оберігає — невидимо, тихо,
як вітер, що ніжно гойдає поля.
І навіть коли підступає до тебе все лихо —
в тобі не згасає ні віра твоя, ні душа.
У пальцях у тебе — невидимі ноти,
що світ розплітають із тиші й тепла.
І навіть коли ти торкаєшся втоми —
вона не зламає тебе, як колись це могла.
Ти — дівчинка, в якій вічність говорить,
де світло сильніше за темні часи.
І Бог тебе ніжно крізь долю проводить —
Ти не впадеш, навіть коли на краю висоти.
Відредаговано: 21.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
