Між небом і подихом

109

Я вірю в тебе — в тиху силу днів,

Коли в душі не вистачає світла.

Коли мовчить надія серед слів

І віра ледь помітно десь розквітла.

Я вірю в тебе — навіть в темну мить,

Коли здається: далі вже не буде.

Коли втома навчилася болить,

А серце просить просто тиші всюди.

Я вірю в доброту твоїх очей,

Що стільки раз прощали без причини.

У теплоту незлічених ночей,

Де ти тримала світло для людини.

Я вірю: ти сильніша, ніж здаєшся,

Хоч інколи не віриш і сама.

Ти встанеш знов і знову посміхнешся —

Бо в серці твоїм завжди є весна.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше