Між небом і подихом
108
Дощ, як ти — ніжний і впертий,
без зайвих причин торкаєшся знов.
То шепіт легкий, то голос відвертий,
то тиха, але невгасима любов.
Дощ, як ти — сміливий, без меж,
не питаєш дозволу — просто ідеш.
Ламаєш мовчання, стираєш кордони,
і правду лишаєш — глибоку, без тону.
Дощ, як ти — непередбачуваний, різний,
то світлий, прозорий, то темно-примхливий.
То краплями ніжно торкаєшся вій,
то бурею рвеш усе в серці моїм.
Дощ, як ти — глибокий і тихий,
у кожній краплині — відлуння і подих.
І навіть коли ти мовчиш між думок,
ти чутний у серці гучніше за крок.
Дощ, як ти… і, може, не дарма
між небом і землею ця ніжна пітьма.
Ти падаєш з неба — і не зникаєш,
а в кожному серці себе залишаєш.
Відредаговано: 21.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
