Коли поруч жінка — світліша за втому,
що не руйнує, а тихенько веде,
в ній небо дихає чимось знайомим,
і навіть мовчання між вами живе.
Вона не просить ні клятв, ні обіцянок,
не грає ролей і не тягне до дна.
Її теплий погляд — як ніжний світанок,
де кожна твоя тиша вже не одна.
Її не тримають — її відчувають,
вона не про клітку і не про страх.
Такі не приходять — вони проростають
у серці, як світло, що сильніше за прах.
І якщо доля таку тобі подарує —
не зламай їй крила своїм «потім» і «ні».
Бо жінка з крилами швидко минає —
вона або поруч, або... вже не тобі.
Відредаговано: 22.06.2026