Між небом і подихом

105

Коли поруч жінка — світліша за втому,

що не руйнує, а тихенько веде,

в ній небо дихає чимось знайомим,

і навіть мовчання між вами живе.

Вона не просить ні клятв, ні обіцянок,

не грає ролей і не тягне до дна.

Її теплий погляд — як ніжний світанок,

де кожна твоя тиша вже не одна.

Її не тримають — її відчувають,

вона не про клітку і не про страх.

Такі не приходять — вони проростають

у серці, як світло, що сильніше за прах.

І якщо доля таку тобі подарує —

не зламай їй крила своїм «потім» і «ні».

Бо жінка з крилами швидко минає —

вона або поруч, або... вже не тобі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше