Між небом і подихом

101

Завдяки тобі хтось навчився любити,

і більше не може це світло гасити.

Хтось носить у серці твій тихий слід,

що тихо тримає і ніч, і весь світ.

Хтось згадує тебе у простих словах,

у ранкових думках і вечірніх снах.

І навіть коли опускається тінь,

ти все ще живеш у глибині імен.

Хтось бачить тебе у нічній тишині,

збирає твій образ у власній весні.

І ти повертаєшся з пам’яті знов,

сильніша за час і сильніша за кров.

Хтось пам’ятає твій сміх, як весну,

що гріла колись і зігріла одну.

І навіть коли вже давно все пройшло —

він тихо в серці несе це тепло.

А хтось відпустив… але тільки на мить,

бо серце не вміє тебе відпустить.

І ти залишаєшся в комусь завжди —

у пам’яті, снах і у тиші слідів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше