Завдяки тобі хтось навчився любити,
і більше не може це світло гасити.
Хтось носить у серці твій тихий слід,
що тихо тримає і ніч, і весь світ.
Хтось згадує тебе у простих словах,
у ранкових думках і вечірніх снах.
І навіть коли опускається тінь,
ти все ще живеш у глибині імен.
Хтось бачить тебе у нічній тишині,
збирає твій образ у власній весні.
І ти повертаєшся з пам’яті знов,
сильніша за час і сильніша за кров.
Хтось пам’ятає твій сміх, як весну,
що гріла колись і зігріла одну.
І навіть коли вже давно все пройшло —
він тихо в серці несе це тепло.
А хтось відпустив… але тільки на мить,
бо серце не вміє тебе відпустить.
І ти залишаєшся в комусь завжди —
у пам’яті, снах і у тиші слідів.
Відредаговано: 22.06.2026