Не називай це гучними словами —
Вони тут зайві, надто голосні.
Тут тиша виростає між нами
І перекриває всі «бережи».
Тут впертість сильніша за ніжність і дотик,
А гордість — як стіни, холодні й німі.
Де легше згоріти і стерти всі кроки,
Ніж просто сказати: «ти важливий мені».
Коли заради тебе — на все і до краю,
Та тільки не скажеш просте «пробач».
І ніч за вікном, наче попіл, лягає
На фрази, що мали зірватись одначе.
Це дивна здатність — тримати за руку,
І водночас кроку назустріч не йти.
Коли все всередині проситься в звуки,
А назовні — мовчання і страх пустоти.
Відредаговано: 22.06.2026