Між небом і подихом

97

Не називай це гучними словами —

Вони тут зайві, надто голосні.

Тут тиша виростає між нами

І перекриває всі «бережи».

Тут впертість сильніша за ніжність і дотик,

А гордість — як стіни, холодні й німі.

Де легше згоріти і стерти всі кроки,

Ніж просто сказати: «ти важливий мені».

Коли заради тебе — на все і до краю,

Та тільки не скажеш просте «пробач».

І ніч за вікном, наче попіл, лягає

На фрази, що мали зірватись одначе.

Це дивна здатність — тримати за руку,

І водночас кроку назустріч не йти.

Коли все всередині проситься в звуки,

А назовні — мовчання і страх пустоти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше