Між небом і подихом

92

Я живу, ніби день — найкращий,

Ніби завтра не прийде знов.

Відпускаю усе вчорашнє,

Залишаючи тільки любов.

Не ховаю життя на потім,

Не тримаю його в руках.

Кожна мить — це мій крок у польоті,

Що веде крізь світло і страх.

Я дихаю рівно і вільно,

Без вагань і зайвих причин.

Бо цей день — він один, він сильний,

І він вартий усіх вершин.

Я живу, ніби день — найкращий,

І не хочу інакше вже.

Бо життя не буває «інакшим» —

Воно тільки в «зараз» живе.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше