Між небом і подихом

89

Мій храм — це я, без стін і без ікон,

Без зайвих слів, без вигаданих див.

Тут кожен біль і кожен тихий стогін

Мене ламав — але не зупинив.

Я сам собі і віра, і дорога,

І світло там, де темрява була.

Не кличу ні порад, ні допомоги —

Я знаю: сила в серці ожила.

Мій храм не там, де вчать схиляти спину,

Не там, де страх тримають за закон.

Він виріс тихо десь у середині —

З моїх падінь, з моїх нових ікон.

І якщо світ розсиплеться на тіні,

І все навколо втратить сенс і шлях —

Я вистою. Бо храм мій — не в камінні,

Він дихає і б’ється в моїх днях.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше