Між небом і подихом

82

Не в дзеркалах народжується суть,

Не в поглядах, що швидко відпускають,

Тебе не можуть інші осягнуть —

Вони лише відлуння залишають.

Ти не з уламків чужих відчуттів,

Не з ролей, що нав’язані роками,

Ти — тиха сила власних берегів,

Що не зламаєш жодними словами.

Коли сумніви тягнуть до землі,

І світ раптово тисне і стискає,

Згадай: ти є у себе в цій імлі —

І цього вже ніхто не відбирає.

Бо в тиші, де немає зайвих слів,

Де серце б’ється рівно і спокійно,

Ти — свій початок, свій єдиний спів,

І цього досить, щоб жити достойно.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше