Не в дзеркалах народжується суть,
Не в поглядах, що швидко відпускають,
Тебе не можуть інші осягнуть —
Вони лише відлуння залишають.
Ти не з уламків чужих відчуттів,
Не з ролей, що нав’язані роками,
Ти — тиха сила власних берегів,
Що не зламаєш жодними словами.
Коли сумніви тягнуть до землі,
І світ раптово тисне і стискає,
Згадай: ти є у себе в цій імлі —
І цього вже ніхто не відбирає.
Бо в тиші, де немає зайвих слів,
Де серце б’ється рівно і спокійно,
Ти — свій початок, свій єдиний спів,
І цього досить, щоб жити достойно.
Відредаговано: 08.06.2026