Між небом і подихом

81

Не подихом вітру — глибшою силою,

Ледь чутною в русі життя,

Я піднімаюсь над власною тишею —

І крила знаходжу щодня.

Вони не з пір’я — зі світла прожитого,

З кроків, що вчили йти,

З віри, що навіть у мороці скритому

Можна дорогу знайти.

За спиною — простір, не вигадка й мрія,

Не втеча від тіней і втрат,

А тиха, впевнена внутрішня дія,

Що кличе піднятись назад.

І хай інколи вітер стає перепоною,

І небо ховає свій край —

Свобода народжується не за межею,

Вона проростає всередині — знай.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше