Не подихом вітру — глибшою силою,
Ледь чутною в русі життя,
Я піднімаюсь над власною тишею —
І крила знаходжу щодня.
Вони не з пір’я — зі світла прожитого,
З кроків, що вчили йти,
З віри, що навіть у мороці скритому
Можна дорогу знайти.
За спиною — простір, не вигадка й мрія,
Не втеча від тіней і втрат,
А тиха, впевнена внутрішня дія,
Що кличе піднятись назад.
І хай інколи вітер стає перепоною,
І небо ховає свій край —
Свобода народжується не за межею,
Вона проростає всередині — знай.
Відредаговано: 08.06.2026