Між небом і подихом

76

Не з гучних слів і не з обіцянок —

З тиші, що в серці лягла без причин,

З пауз, де я відпускала світанок

І поверталась до власних глибин.

Без доказів, без зайвих пояснень,

Тихо зростало у грудях тепло,

Наче в мені, крізь буденність і час цей,

Щось невразливе на світ проросло.

Не для когось — і не як залежність,

Не як чекання чи вічний поріг,

А як природна і світла належність

До себе самої, без втрат і доріг.

І вже не треба ні слів, ні зізнання,

Щоб відчувати цю тиху красу…

Я проживаю в собі це кохання,

Наче у світлі, яке я несу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше