Між небом і подихом
75
Не все, що ми втрачаємо — це втрата,
Не кожен біль у серці — назавжди.
Іноді правда, тиха і крилата,
Вчить відпускати й не боятись йти.
Ми тримаємось за те, що вже минуло,
Немов у цьому відповідь на все.
Та час іде — і тихо, крок за кроком,
Він зайве з нашої душі несе.
Те, що пішло — можливо, не твоє,
Хоч як душа трималась до кінця.
Бо справжнє поруч тихо визнає,
І не зникає просто без кінця.
І серед втрат, глибоких і бездонних,
Зростає сила — тиха і жива.
Бо кожне «мінус» змінює дорогу,
Де починається нова глава.
Не все, що ми втрачаємо — це втрата,
І час усе покаже нам завжди.
Бо те, що йде — дарує нове світло,
Щоб ти став тим, ким мріяв у житті.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
