Між небом і подихом
74
Зимовим подихом, тихим і трепетним,
День догорав у прозорій імлі,
Світ розчинявся у відтінках непевності —
І ти з’явився так тихо в мені.
Поглядом лагідним, трохи несміливим,
Доторком світла крізь сутінь і тінь,
Став моїм спокоєм, став моїм дивом ти,
Тим, що приходить без імен і причин.
Словом невимовним, тихим відлунням,
Ти проростав крізь мовчання і сни,
І непомітно, між світлом і сумнівом,
Ти оселився у тиші нічної душі.
Тихою ніжністю, світлою звичкою
Я відгукнулась на кроки твої,
Наче між втратою й новою вічністю
Ми віднайшли свої обрії днів.
І вже не важливо — випадок чи долею,
Цей тихий дотик, що в серці не згас…
Ти залишився у мені світлим спокоєм,
Тим, що тихенько продовжує нас.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
