Між небом і подихом
71
Кохання має свої дві сторони —
Одна, мов світло, гріє із середини,
Де ніжність ллється тихо, без розмови,
І серце б’ється в ритмі без причини.
Там дотик — як молитва без імені,
І погляд — наче сповідь без слів,
Де ти знаходиш сенс у кожній темряві,
Бо хтось нарешті тебе зрозумів.
Та інша — гостра, як зимові хвилі,
Що б’ють об душу, не питають “як?”,
Де біль росте у тиші божевільній,
І кожен крок — немов останній знак.
Там ревнощі, мов тінь, ідуть за світлом,
І страх втратити стискає груди знов,
Бо чим сильніше серце відкрите —
Тим глибше може ранить ця любов.
Кохання — це не тільки про “назавжди”,
Не тільки про тепло і тихий дім,
Це вибір йти крізь шторми і неправди,
І залишатись поруч, попри дим.
Бо дві сторони — це не про слабкість,
Це про живе, справжнє, без прикрас:
Де є і біль, і ніжність без остатків —
Там є кохання. Справжнє. Без образ.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
