А на душі таємний спокій,
Хоч шлях цей був не із легких.
Мене крізь біль вели дороги —
Я все пройшла… і світ притих.
Колись боліло кожне слово,
І серце губилось в імлі.
Та я навчилась жити знову,
Знайшовши істину в собі.
Я посміхаюсь навіть тиші,
І дням ясним, і темним дням.
Бо зрозуміла: щастя ближче,
Ніж ми шукаємо по світах.
І, може, хтось не зрозуміє,
Чому в душі така блакить.
Та просто серце вже уміє
Без зайвих слів життя любить.
Тепер ціную кожну мить я —
Все те, що маю і не маю.
Бо справжній спокій народився,
Коли живу… і відчуваю.
Відредаговано: 08.06.2026