Між небом і подихом

69

А на душі таємний спокій,

Хоч шлях цей був не із легких.

Мене крізь біль вели дороги —

Я все пройшла… і світ притих.

Колись боліло кожне слово,

І серце губилось в імлі.

Та я навчилась жити знову,

Знайшовши істину в собі.

Я посміхаюсь навіть тиші,

І дням ясним, і темним дням.

Бо зрозуміла: щастя ближче,

Ніж ми шукаємо по світах.

І, може, хтось не зрозуміє,

Чому в душі така блакить.

Та просто серце вже уміє

Без зайвих слів життя любить.

Тепер ціную кожну мить я —

Все те, що маю і не маю.

Бо справжній спокій народився,

Коли живу… і відчуваю.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше