Між небом і подихом

68

Не шукаю вже нічого — все, що треба, я знайшла,

Після довгих темних днів я до світла допливла.

Скільки бур було в серці, скільки втрат було й тепла

Та зрештою між дорогами я себе таки знайшла.

Не шукаю вже нічого — серце знає свій причал,

Скільки вітер не кружляв — він мене не розгойдав.

Все, що довго я шукала поміж тисячі доріг,

Тихо в серці проросло, наче світлий оберіг.

Не шукаю вже нічого — тиша стала як крило,

Що мене крізь всі дороги обережно провело.

І тепер я точно знаю серед тисячі доріг:

Все, що треба для людини — вже давно живе у ній.

Не шукаю вже нічого — просто дихаю й живу,

Тиху правду цього світу я у серці бережу.

Щастя зовсім не далеко, не за морем, не в словах —

Воно тихо проростає у спокійних серця днях.

Подобається

#848 в Різне
#99 в Поезія

Відредаговано: 08.06.2026