Між небом і подихом

66

 Всі межі — лиш у твоїй уяві,

Їх креслить страх на крихкому піску.

Та варто серцю вирватись на волю —

І світ раптово змінить всю красу.

Бо кожен крок народжує дорогу,

Якої вчора й мапа не вела.

І там, де розум шепотів: «Не зможеш»,

Душа тихенько мрію розвела.

Не бійся висоти своїх бажань —

Вони не падають, бо мають крила.

Лише повір: за обрієм можливим

Життя для тебе більше приберегло.

Тож розгорни думки, мов вітри ранні,

І відпусти сумніви у далину.

Бо всі межі — лиш тіні у тумані,

Що щезають тихо, загублені у тишину.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше