Між небом і подихом
65
Чи вірити вітрам, що казку принесуть
І тихо покладуть її тобі на плечі?
Чи, може, це лиш сон, що тане, мов маршрут
Далеких журавлів у небі проти течії?
Чи вірити словам, що шепотом летять
Крізь ніч і самоту, торкаючись надії?
Вони, мов теплий дим, у серці оселять
Тонку, майже святу, невидиму подію.
Чи вірити вітрам?.. Вони ж бо не мовчать —
У кожному подиху світла і тривоги.
Вони вміють серця без стуку відчинять
І тихо повести до власної дороги.
І, може, вся та казка — не вітрів вина,
А світло, що давно у серці причаїлось.
Бо вітер лиш прийшов нагадати сповна:
Те диво, що шукав, у тобі народилось.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
