https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
64
Не все, що втрачаємо — справді втрата,
Не все, що минає — навіки пітьма.
Іноді доля сувора й крилата
Забере, що душа давно не трима.
Ми тримаємось вперто за звичні дороги,
За слова, що розтанули тихо, мов сніг.
Та життя розгортає нові нам пороги,
Де початок ховався за болем доріг.
І коли щось іде — не тримай його вперто,
Все, що наше — ніколи не щезне з пуття.
Бо іноді те, що здається нам втратою,
Просто тихо звільняє дорогу життя.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
