Між небом і подихом
62
Лякає невідомість — мов темний коридор,
Де крок звучить самотньо серед холодних штор.
Де тиша тихо дихає і тулиться до стін,
І серце б’ється швидше серед нічних глибин.
Лякає невідомість — без обрисів і меж,
Без жодних знаків, без звичних тихих стеж.
Вона приходить нишком у сни і у думки,
І сіє сумніви дрібні, мов крихти у піски.
Та, може, саме в ній захована мета,
Де інший подих вітру і інша висота.
Бо там, де все відомо — не виростають крила,
Там доля вже написана і тиша заніміла.
Крок зроби крізь темряву — хай серце і тремтить,
Бо іноді лиш сміливим дорога заяснить.
І там, де невідомість здавалась пустотою,
Відкриється дорога, що стане вже долею.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
