Реєстрація

Між небом і подихом

61

Я вийшла з віку образ і докорів,

З дитячих бур, що нищать береги.

Де кожен погляд міг стати вироком,

А кожне слово — тягарем ваги.

Я вийшла з віку зайвого доведення,

Де правду міряють гучністю фраз.

Де серце просить тихого прощення,

А гордість знову роз’єднує нас.

Я вийшла з віку марних пояснень,

Де треба битися за кожен крок.

Тепер мовчу — і в цій моїй тиші

Є більше сили, ніж у тисячі думок.

Я вийшла з віку болю і тривоги,

Де світ здавався вузьким і тісним.

Тепер іду спокійною дорогою —

І кожен крок стає моїм, а не чужим.

Я вийшла з віку образ… і, можливо,

Саме тоді подорослішала душа:

Бо там, де серце справді стало вільним —

Для образ просто місця вже нема.

Подобається

#853 в Різне
#99 в Поезія

У тексті є: вірші, віра в кохання, серце та любов

Відредаговано: 08.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше