https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
57
Іноді треба відпустити зиму,
Щоб серце знов навчилося цвісти,
Змахнути з плеч важку холодну втому
І в тиші крок до світла віднайти.
Іноді треба — без жалю й вагання —
Закрити двері в вчорашню імлу,
Бо тільки крізь прощання і мовчання
Приходить березень у душу теплу.
Іноді треба випустити холод,
Що так тримав, мов крига на воді,
Щоб раптом ніжний, несміливий подих
Вернув живе і сонячне в тобі.
Не бійся втрат — у них ростуть світанки,
Не бійся змін — у них твоя весна.
Хто відпускає зиму без останку —
Той квітень зустрічає не дарма.
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
