Весна приходить тихо — між рядків,
Між втоми днів і снів, що відболіли.
Вона торкає душу без думок —
І крига в серці тане вже несміло.
Пробуджується світ із глибини,
Де довго снилися холодні тіні.
І з першої, несміливої весни
Народжується світло в кожній днині.
Новим життям дихає земля,
І кожен крок — як обіцянка долі.
Ще вчора — тиша сіра і німа,
А нині — пульс надії вже доволі.
Тож не бійся — все іде на зліт,
Весна в тобі розквітне неодмінно.
Бо кожен біль колись дає розквіт —
Початком стане ніжно і невпинно.
Відредаговано: 08.06.2026