Між небом і подихом

52

Шляхи долі — не рівна дорога,

Не завжди вони світлом цвітуть.

То губляться в тиші тривоги,

То до мрії крізь бурю несуть.

Іноді вони різко звертають,

Рвуть учорашній звичний маршрут.

Та вони нас не просто блукають —

Вони точно до себе ведуть.

Десь розсиплеться віра на крихти,

Десь похитнеться впевненість вмить…

Та шляхи долі вчать нас міцніти —

Падать, встати… і далі іти.

Тож довірся цим тихим дорогам,

Навіть коли не бачиш мети.

Бо всі шляхи, що дані нам Богом,

Завжди ведуть туди, де ти — ти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше