Реєстрація

Між небом і подихом

49

Дякую, Ангеле, що крізь сутінь ведеш,

Коли я блукаю в тумані глибокім.

Ти поруч без слів — і мовчанням печеш,

Запалюєш світло у серці самотнім.

Твої ніжні крила — мов подих висот,

Знімають з плечей мої тіні важкі.

І, навіть, коли опускається злот,

Я знов піднімаюсь на пік висоти.

Ти — вітер лагідний в полі німім,

Невидима сила у кожному кроці.

Я йду за тобою шляхом світловим —

І страх розсипається в темряві ночі.

Дякую, Ангеле, — ти світло в мені,

Ти вчиш моє серце мовчати й чути.

Бо з тихим компасом в моїй глибині:

з тобою — я народжена літати.

Подобається

#874 в Різне
#104 в Поезія

У тексті є: вірші, віра в кохання, серце та любов

Відредаговано: 08.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше