Що собі сказати? — мовчи.
Слова вже нічого не значать.
Я навчилась іти уночі,
де слабкі без причини плачуть.
Дихаю рівно. Усередині — грім.
Світло моє — не для кожного ока.
Я вже не стану нічиїм берегом тихим,
я надто добре пізнала потоки.
Не підходь. Я тепер не та.
Не тому, що боюсь — я знаю:
після довіри росте пустота
і земля під ногами палає.
Торкнешся — іскри підуть по шкірі,
спалах — і знову пітьма.
Я більше не вірю жодній зливі,
яка обіцяє завжди дива.
І якщо я здаюсь крижаною —
це не гордість і не стіна.
Просто серце платить ціною
за тих, кому сильно вірила я.
Відредаговано: 08.06.2026