Між небом і подихом

46

Життя невпинно назустріч крокує,

Минуле вже тане з роками,

Тільки момент цей у світі існує —

все світле, що є поміж нами.

І аркуш уже зовсім не білий,

прописана доля нарешті.

Прийде колись в особисті:

«Мала, я вже тут, а де ти?»

І вмить усі зійдуться планети,

Зірки знов на небі засяють,

Душа перестане блукати —

нарешті ця мить їх возз’єднає.

Ти почекай ще зовсім трішки,

Ще треба дещо зрозуміти,

Але скажу на сто відсотків:

Його призначення — тебе любити.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше