Між небом і подихом

40

Життя — це гра, і істина проста:

Або ти правила напишеш сам,

Або підеш за течією без моста,

Довіривши дорогу випадкам.

Із криком на вустах ідуть роки,

Їх не зітреш, не сховаєш у «спам»,

Бо кожен день — це слід твоїх кроків,

Що назавжди лишається там.

Обмеж кордони. Увімкни цинізм,

Не підпускай нікого аж надто близько.

Не вір у всі солодкі міфи й сни —

Бо з гір казкових падати так слизько.

Закрий для сліз усі шляхи вночі,

На гомін серця реагуй тихіше.

Своє знайди — у щасті, у собі,

І світ навколо стане трохи ближчим.

Даруй себе лиш тим, хто поруч йде,

І в дощ, і в бурю, й у холодні дні,

Тому, хто зліва і праворуч буде,

Хто штиль створити зможе у тобі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше