Реєстрація

Між небом і подихом

36

Багато є чого сказати,

Та іноді мовчання — тиша.

То є на світі Божа ласка,

Коли живеш, а не лиш спиш.

Так, іноді кричати — муля.

Та одягаєш посмішки танок.

Вона вже коле, шкуля,

І з гордістю ти носи вінок.

Мовчання — то не золото віків,

Це тінь із горя й перемог.

І кожен мудрий так робив —

Ховав усе зайве на замок.

Розвіяти все ще буде час,

Сьогодні ж треба зберегти

Те дороге, що є у кожного із нас,

І тихо, з гордістю, нести.

Подобається

#705 в Різне
#73 в Поезія

У тексті є: вірші, віра в кохання, серце та любов

Відредаговано: 09.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше