Між небом і подихом

33

Так тягне у ту мить,

де слів не треба чути.

Лиш очі в купі слів

не мають зараз бути.

Де до нестями кров кипить,

шалено тягнучись у вирій.

Де так млосно все тримтить,

у тиші бажаних надій.

Де край очей лежить сльоза,

заповнена любові тишею.

Охоплює небесна висота,

і подих твій все вище-вище.

Так тягне у ту мить,

У цей крикливий спокій.

Не повернутись! Так щемить!

У глибині очей глибокий.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше