Зачарована квітка надії
пелюстками роси у тіні,
наповнена ніжності мрії,
у долонях сяйва вгорі.
Нескорена бурями пливом,
доторкаючись ледь до землі,
огорнеться надії дивом.
У жалобі тихій на самоті.
Проросте крізь скелю граніту,
міцніше ще стане стебло.
В подоланні перешкод світу
загартується швидше воно.
Засяє маківка над краєм
великого всесвіту мрій.
"Мене вже ніщо не здолає,
я виросла з бурі в імлі."
Відредаговано: 09.05.2026