Між небом і подихом

20

Ангел тихенько торкався лиця:
«Спи, моя дівчинка мила.
Не треба тобі йти до кінця,
Розтрачувати вщент усі сили.

Я буду поруч, стану стіною —
Ти лише довірся своїм почуттям.
Повір, ти ніколи не будеш самою,
Тебе огортаю теплом все життя.

Маривом див у твоїх я руках,
Надією палаю в твоїй душі.
В думках, у віршах і у вітрах,
У шепоті днів і у криках тиші.

Огорну тебе міцно вогнями,
Через бурі століть пронесу.
Ти лише вір у одне до нестями:
Покличеш. Почуєш: «Я йду!».

Подобається

#705 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 09.05.2026