Між небом і подихом

19

Колись давно у Всесвіті світів
Дві зірки поклялись кохати —
Разом із життя в життя іти,
Одне одного не відпускати.

Змінявся вік, проходили століття,
Вони знаходились усюди.
Кохання — те величне почуття —
Вело їх поміж люди.

Та сталося: в одному з тих життів
Він руку взяв уже не ту.
Поклявся іншій з нею йти,
Розбивши зірку ясну ту.

І далі всі життя пішли намарно —
Ні щастя, ні кохання, ні мети.
Прозоре небо затягнули хмари,
Назавжди згасли ті два світи.

Подобається

#705 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 09.05.2026