Між небом і подихом

15

Коли в душі лягає спокій,
мов теплий дим поліг,
на твій шалений простір
Приходить мяко на поріг.

Обабіч легко пролягає,
огортує блакить серпанку —
це розсуду не підлягає,
це аксіома нового ранку.

Приймаєш все, сприймаєш все,
радієш кожній миті —
життя по-іншому вже понесе
в нові реалії, нові століття.

І знову тиша доторкає,
мов подих світла на щоці;
твій внутрішній всесвіт оживає
і далі веде по своїй стезі.

Подобається

#705 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 09.05.2026