Між небом і подихом

12

Не в кому більше мене не обирай,
Щоб не була схожа трішки.
Мені не треба в ліжко теплий чай,
Обійми, поцілунки найніжніші.

Не обирай мене у тій, яка кохає,
І поруч тихо йде навшпиньки,
Яка усе в житті владнає,
Сама тане — мов повітря бризки.

Не обирай мене, тому що звик.
До ніжності, підтримки, ласки.
Бо це все тлін, лише пшик,
Коли закінчиться для неї казка.

Не обирай мене ніколи більше.
Я звикла до своєї долі.
До того, що я все найщиріше,
А ти лише потроху і поволі.

Подобається

#705 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 09.05.2026