Між небом і морем

Частина перша

Ця відпустка повинна була пройти зовсім інакше. Ярослава мріяла про море. Про ласкаве тепле море, яке з лагідним шелестом накочуватиметься на пісок пляжу. Вона б сиділа і сиділа, зануривши пальці ніг в теплий пісок і тримаючи який освіжаючий коктейль, а над її головою шелестіли б пальми. Але... Ой, ну тільки не кажіть мені, що самі ви ніколи в житті не потрапляли в пригоду, піддавшись на умовляння шаленої подруги!
- Ярко, ну ти що?! Яка Турція? Ти ото справді хочеш бовтатися там в морі, наче пельмень в супі? Під п’яне караоке і вереск чужих дітей?
- Ір, ну прямо-таки... Нормально там можна відпочити.
- Нє, подруго, «нормально» нам не треба! Коли гаруєш цілий рік, як проклята, заслужений відпочинок повинен бути «суперовим»!
- «Заслуженим відпочинком» моя бабця називала пенсію, - не стримала смішка Яра. – От як доживу, тоді й подбаю, про «суперово».
- Дурна ти, Ярко, - в голосі Ірени забринів сум. – Життя треба жити тут і зараз. А то так і проживеш, погоджуючись на компроміси.
- Ірусю, ну, давай наступного разу! – Заскиглила Яра, притуляючись подрузі до плеча. – Я так вимучилась за цей рік, зовсім на нові враження не тягне. Мені б щось тихого, пляжно-спокійного.
- Тихого? – Очі в Ірени підозріло засвітилися. – Тоді Польша! Ліси! Дюни! Віддалені хутори! Коні!
- І-ірко! – Закотила очі Ярослава, бачачи, що подругу понесло. – Які коні? Які хутори? Агротуризму мені на цілий рік у бабці вистачає: картоплю закопати, картоплю викопати...
Але хто сказав, що Ірку, яку осінило геніальною ідеею, можна втримати простими словами? 

Власне, за паспортом Ірка була Іриною. Але з того часу, як її колишній хлопець, що палко мріяв неодмінно виїхати за кордон, знайшов собі роботу в Польші, Ірка більш охоче відгукувалася на претензійне «Ірена». В Польшу вона, буквально, закохалася, поки разом з Романом затято вчила мову, а потім – їздили збирати малину, заробляючи йому на переїзд. Планувалося, що влаштувавшись на новому місці,  він повернеться в Україну, щоб зіграти весілля і забрати Ірку з собою.

Нажаль, відстань виявилася вбивчою для «роману з Романом». Так гірко пожартувала Ірка коли її хлопець повідомив про розрив стосунків у вайбері. Після того короткого повідомлення Роман змінив номер і розчинився десь посеред багатомільйонного населення сусідньої країни, залишившись винним Ірці пояснення і триста п’ятдесят евро, позичених на переїзд. Втім, ані це, ані розповіді спільних знайомих, що Ромцьо живе з якоюсь місцевою дівчиною і вони разом планують весілля, не змогли вбити в Ірині-Ірені захоплення краєм. «Хіба ж мати винувата, що дитина – дурнувата?» - розводила руками вона, плануючи нову відпустку.
 

«Ну шо ти там у своії Польші нашла» - бурчала часами Іренина бабуся. – «Ну, ладно, ти ще до того свого «Ро-омця» їздочилась (тьфу на нього три рази!), усі гроші розвозила. Ну а тепер? Шо там таке є, чого в нас дома немає?». Ірена лише розводила руками. Вона не знала, як пояснити бабусі те, що тягне її в дорогу. Пояснити мамі виявилося простіше. Хороша можливість безпечно відпочити «не за всі гроші світу», европейський сервіс при повній відсутньості мовного бар’єру, помірний клімат – мама охоче прийняла ці аргументи. Польша так Польша, аби дитина більше не тужила за «ексом».  З мамою Ірці взагалі пощастило, так вважала вся дівоча компанія, включаючи саму Ірену.

І от тепер Ірка твердо вирішила, ша наступну відпустку вони з Ярою неодмінно повинні провести на польскому Помор’ї. Полиставши туристичні проспекти та подивившись відгуки в інтернеті, Ярослава вже навіть була схильна до поступок. Ну, нехай в цей раз буде Балтика. Не таке тепле, але ж теж – море. Зате Ірка має рацію: клімат м’який, білі піщані пляжі, европейський сервіс і знайома культура. Все, як треба виснаженій роботою нервовій системі – без несподіванок.
- Ір, дивись, ось готель в Колобжегу має хороші оцінки. Море, спа, консультація з курортним лікарем на місці... Можна забронювати номери на відпустку, і, заодно, покататися по околиці. Аренда велосипедів теж там недалеко є.
- І що ти там в тій околиці побачиш? – Ірка, яка осідлала улюбленого коника, визнавала тільки хардкор. – Променад для туристів та кілька сувенірних крамниць? Повний пляж пенсіонерів? Ярусю, їхати треба туди, де бувають тільки «свої». Оце – справжній відпочинок.

По всьому виходило, що до відпустки Ірка готувалася вже давно, а зараз завзято переконувала Яру просто для товариства. В чомусь вона навіть мала рацію, чим далі на захід, тим більше перлин залишалося поза увагою укладачів туристичних довідників. А море на фотках виглядало таким самим лагідним, як і його південні аналоги. Залишалося утрясти лише один момент.
- Ір, але ти ж розумієш, так? Справжнього велотуру я не витримаю.
- Ха! А хто сказав, що його витримаю я? Йдеться не про велотур, а про свободу, яку ти отримуєш, коли їдеш на власних колесах. Повір, я була, я знаю: найцікавіші історії, найсердечніші люди, наймальовничіші місця завджи ховаютсья там, куди не доїжджають автобуси туріндустрії.
- Ну, все, здаюся! Умовила. – Зі сміхом здалася Ярослава. – Будуть тобі велосипеди. Але і море буде теж!
- Заклепано!

Ярина мама, на відміну від Ірчиної, була налаштована проти чергової авантюри. Вона взагалі вважала, що надмірний Ірчин вплив лише шкодить професійному і особистісному розвитку її доньки. Наприклад, час і кошти, витрачені на вивчення «за компанію» нікому не потрібною польскої можна було б витратити на покращення англійської, або на вивчення французької. А замість «мотатися, як підлітки, на велосипедах», можна було б убратися красиво і на «порядному курорті познакомитися врешті з якимось порядним хлопцем». Бо, на думку Яриної мами, варті уваги женихи по віддаленим селам і містечкам не сиділи. А якщо і бували там випадково, то точно не звертали уваги на спітнілих запилених велосипедисток.

Яра лише посміюввалась тихцем, слухаючи мамині казання. Сперечатися було марне, та і, зрештою, мама мала рацію щодо мов. От тільки в курортні романи з «порядними хлопцями» вона більше не вірила. Хлопці на курорти теж не за нареченими виїжджають. Плавали, знаємо. Так і вийшло, що цього літа замість півдня, літак поніс дівчат на захід. Туди, де в аеропорту ім Леха Валенси починалися їх літні пригоди.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше