Розділ 8.

У кухні пахло смаженими овочами, свіжим хлібом і домашнім теплом. Мама метушилася біля духовки, перевіряючи, чи не пригорів пиріг з сиром, Іван дрих у своїй кімнаті — змучений, але щасливий, а я нарізала зелень, поки радіо тихенько грало щось стареньке, мелодійне.
— Ну все, ви мені ще скажіть, що без мене вечерю почали! — проголосила Еля, як буря, входячи в кухню, не знімаючи навіть підборів. — Я що, цілий день вам за вболівальника горло зривала і тепер без традиційних голубців?
— Ель, та ще й пиріг буде. Ти тільки роззуйся, а то у своїх "бойових чоботях" у нас підлога здається менше блищить, — пожартувала я.
— Це ти так про мої улюблені «луївітони»? — театрально ахнула вона. — Та ці підбори відполіровані жіночими секретами до блиску.
Мама ледь стримала сміх, подаючи їй велику миску з салатом.
— Сідайте, дівчата. Наш чемпіон спить, а ми можемо, нарешті, бути просто тими самими — трьома відьмами на вогнищі життя.
Ми сіли навколо столу, де вже красувалися миски з тушкованим м’ясом, овочеве рагу, огірки, помідори, домашній лимонад і, звісно, мама подала традиційні, за сімейним рецептом голубчики. 
— І що то був за день! — зітхнула я, відпиваючи лимонад. — І хвилювання, і адреналін, і той Віктор...
Еля хмикнула, наколюючи помідор:
— От чесно. Я спершу думала — або шизанутий, або з політичними амбіціями. А тепер думаю — живий чоловік. З болем, з історією. Такі іноді небезпечні, бо йдуть на все, аби ще раз дотягнутися до чогось втраченого. Але щось у ньому є.
Мама кивнула:
— Я його бачила. Очі в нього добрі. Втомлені, але добрі. І коли Іван виходив на ринг — він навіть встав.
— Я помітила, — сказала я. — Але добре, що ми не дали йому влізти в наше життя просто так. Обережно, але гідно.
Еля кивнула, задумливо підперши підборіддя рукою:
— Головне — не дати жодному чоловіку вирішувати, ким бути твоїй дитині. Він має підтримувати, а не нав’язувати. А Іван — наш. І він прекрасно знає, хто його тримає на плаву всі ці роки.
Мама, яка до того мовчала, раптом нахилилася вперед, її голос став тихим, наче боялася, що слова можуть злякати правду:
— Мені все ж цікаво… Чому він питав за батька Івана?
У голові миготіли уривки думок, але жодна не лягала в логічну відповідь. Я тільки знала: пан Віктор шукав не факти, а розраду. Він сам собі вимальовував пояснення, тримався за схожість Івана зі своїм онуком, як за рятівну соломинку. Ніби відвертався від припущення, що це лише ілюзія, створена його болем.
Я взяла мамину долоню, легенько стисла.
— Мамусю… горе завжди шукає собі вихід. У когось — у сльозах, у когось — у мовчанні. А хтось бачить віддзеркалення в чужих дітях. І це не слабкість, а спосіб вижити. Але давайте… давайте зараз про інше. Про нас.
Між нами запала тиха пауза, не важка, а радше затишна. Мама порізала пиріг, і ми з Елею взяли по шматочку. Теплий запах ванілі й кориці обійняв кімнату, як ще одна м’яка ковдра поверх вечора. Ми смакували, жартували, ділилися дрібницями — жіночим, своїм, сокровенним.
І раптом мама, витираючи крихти з серветки, кинула погляд, у якому виблискував той самий вогник, що часто з’являвся, коли вона готувала чергову авантюру:
— А знаєте, що я подумала? — вона зробила інтригуючу паузу, ніби оголошувала державну таємницю. — А непогано було б і нам з Іваном на збір махнути. Хоч раз. Не як мами й бабусі… А як справжній фан-клуб номер один.
— Додамо ще плакати й купимо однакові футболки! — засміялася я.
— А я вже бачу це: "Жіноча банда Івана Богуна", — Еля театрально підняла келих компоту. — За нашого чемпіона! І за нас — бо, як каже народна мудрість, за кожним сильним хлопцем стоїть команда неймовірних жінок.
— З досвідом і манікюром, — додала я.
Ми розсміялися. І той сміх закарбувався в мені як ще один доказ: попри все — ми вистояли. І ростимо справжнього переможця. Бо робимо це з любов’ю. І разом. Вечір закінчився наш, як завжди, на позитивній ноті — з планами, жартами і вірою в завтрашній день.
— Тільки одне попередження, — додала Еля, вже збираючись сідати в таксі. — Якщо ми реально купимо ті футболки, то готуйся: нас точно покажуть по телевізору.
— Ну й що? — усміхнулася я. — Хай усі бачать, що найкращі фан-клуби складаються з жінок з характером і причудою.