Розділ 11

15 вересня. Понеділок.

Ранок у школі почався не з дзвінка.

​А з повідомлень.

​Телефон Аделіни буквально розривався від сповіщень ще з сьомої ранку. Instagram, TikTok, чати класу, особисті повідомлення — усе миготіло без зупину.

​Вона сонно перевернулась у ліжку, взяла телефон і ледь не впустила його собі на обличчя.

​— Господи…

​На їхньому фото з Максом уже було майже три тисячі лайків.

​Коментарі сипались один за одним:

​«Вони як головні герої серіалу.»

«Орлов, ти де таку красиву дівчину знайшов?»

«ЯК ВІН НА НЕЇ ДИВИТЬСЯ 😭»

«Тепер я теж хочу кохання.»

​Аделіна сховала обличчя в подушку й тихо застогнала.

​— Мамо, я більше не вийду з дому…

​— Вийдеш, — спокійно сказала Оксана з кухні. — Бо в тебе контрольна з алгебри.

​— Мам, ну ти жорстока.

​— Життя жорстоке.

​Аделіна все ж змусила себе встати. Волосся ще трохи хвилями спадало на плечі після вчорашнього вечора, а на губах сама з’являлась усмішка, коли вона згадувала той поцілунок.

​Перший.

​Справжній.

​Її телефон знову завібрував.

​Макс.

​Серце одразу застукало швидше.

​«Ти вже прокинулась чи ще ховаєшся від світу?»

​Вона закусила губу й швидко надрукувала:

​«Думаю змінить ім’я й переїхати в Польщу після вчорашнього.»

​Відповідь прилетіла майже одразу.

​«Пізно. Тепер уся школа знає, що ти моя.»

​І от після цього повідомлення Аделіна реально перестала нормально дихати.

​— АДЕЛІНО! — крикнув тато з коридору. — Якщо ти зараз не вийдеш, я сам прочитаю вголос усі ваші коментарі!

​— НЕ ТРЕБА!

​Вона вилетіла з кімнати кулею.

​Тато стояв у коридорі з її телефоном у руках і ледь стримував сміх.

​— Ооо, дивись: «Я б теж таку принцесу на мотоциклі катав».

​— ТАТУ!

​— А ось це мені подобається… «Орлов дивиться на неї так, ніби це остання людина у світі».

​Оксана вже сміялась біля кухонного столу.

​— Денисе, залиш дитину в спокої.

​— Та я ж підтримую романтику!

​Аделіна вихопила телефон і сховала обличчя долонями.

​— Я більше ніколи нічого не виставлю.

​— Виставиш, — одразу сказав тато. — Бо закохані люди — це стихія. Вас не зупинити.

​І чомусь після цих слів вона тільки сильніше усміхнулась.

​Школа гуділа.

​Серйозно.

​Коли Аделіна зайшла в коридор, їй здалося, що навіть молодші класи вже бачили їхнє фото.

​— О, дивіться, зірка TikTok прийшла! — крикнув хтось із хлопців.

​— Аделіно, де Макс? — засміялась якась дівчина з паралелі.

​— Ви тепер офіційно пара?

​Вона ледве дійшла до свого кабінету живою.

​Марта й Аліса вже чекали її біля дверей.

​— Ну що, міс популярність? — одразу почала Марта.

​— Я хочу померти.

​— Зате красиво, — фиркнула Аліса.

​І саме в цей момент у кінці коридору з’явився Макс.

​У чорному худі.

​Трохи сонний.

​З розтріпаним волоссям.

​І коли він побачив Аделіну…

​У нього на обличчі з’явилась та сама усмішка.

​Тиха.

​Справжня.

​Тільки для неї.

​Усі навколо ніби одразу стихли.

​Макс повільно підійшов ближче.

​— Привіт, кралю.

​— Максе, не починай…

​— А що? Мені подобається, як ти червонієш.

​— Я тебе зараз вб’ю.

​— Брехня. Ти мене вчора цілувала.

​Аліса десь позаду почала задихатись від сміху.

​Марта вже трималась за стіну.

​А Аделіна дивилась на нього й розуміла тільки одне:

​Вона пропала.

​Остаточно.

Коридори школи сьогодні нагадували не звичайний понеділок, а якийсь показ мод для старшокласників. Усі озирались одне на одного, обговорювали образи й фотографувались біля великих вікон, де ранкове світло красиво падало на підлогу.

Марта, як завжди, виглядала так, ніби щойно зійшла з Pinterest-дошки “cool girl”. Вільна біла сорочка трохи вибивалась із-під стильного чорного жилета з білими смужками, коротка спідниця в складку відкривала довгі ноги, а краватка додавала їй цього фірмового “мені байдуже, але я все одно найгарніша тут” настрою. Масивні білі кросівки завершували образ ідеально.

— Марто, ти виглядаєш так, ніби зараз або підеш на урок, або розіб’єш комусь серце, — фиркнула Аліса.

— Чому “або”? — самовпевнено підняла брову Марта.

Аліса сьогодні теж була просто вау. Її біла сорочка й чорний жилет виглядали стримано лише на перший погляд. Насправді весь образ кричав про її характер. Металевий ланцюг на спідниці тихо дзенькав при кожному кроці, широкий ремінь із люверсами робив її схожою на героїню рок-гурту, а погляд був такий, ніби вона могла послати людину одним підняттям брови.

— Ну що? — Аліса покрутилась перед дзеркалом у телефоні. — Виглядаю як проблема?

— Ні, — сказала Марта. — Як причина чужої психологічної травми.

Дівчата засміялись.

А потім у коридор зайшла Аделіна.

І вони реально замовкли.

— Господи… — прошепотіла Марта.

Світло-блакитна спідниця-шорти красиво рухалась під час ходьби, великий бант на талії робив її схожою на подарунок із романтичного фільму, а корсетний топ із прозорими рукавами виглядав настільки ніжно, що Аделіна справді нагадувала сучасну принцесу.

— Адель… — Аліса приклала руку до серця. — Макс сьогодні помре.

— Не говоріть дурниць, — нервово засміялась вона, поправляючи золотий ланцюжок на шиї.

— Та ні, ми серйозно, — Марта подивилась на неї. — Ти сьогодні небезпечна.

І ніби спеціально в цей момент у кінці коридору з’явились хлопці.

Першим ішов Ден.

І школа реально зависла.

Темно-червоний жилет у смужку ідеально сидів по фігурі, чорна сорочка робила його старшим, а рукавички додавали якоїсь дивної містичної харизми. Він виглядав як суміш детектива, вампіра і хлопця, через якого дівчата пишуть “mommy issues” у TikTok.

— Огооо, — протягнула Марта. — Денис вирішив стати небезпечним.

— Я завжди був небезпечним, — самовдоволено сказав він. — Просто тепер ще й красивий.