Розділ 1: Пропозиція

Емілі
— Слухай, тут навіть затишно та меню смачне! — в захваті каже Амара, поїдаючи чизкейк з вишнею та запиваючи молочним коктейлем з карамеллю.
— Так, непогано, — попиваючи латте, підтримую діалог. Але сама я повністю у своїх думках.
— Так, щось тут не те. Швидше розповідай, що сталося! Побуду твоїм психологом. — Амара завжди так каже, коли в мене поганий настрій або ж я з кимось посварилася.
Я розповідаю всю історію Амарі, яка вже слухає з відкритим ротом, та я відчуваю, що вона стане на бік Ліама і підтримає його пропозицію. Але в мене ще є надія на те, що Амара все-таки дослухає до кінця та скаже, що все це просто якась нісенітниця.
— Так це ж чудово! — кричить на все кафе подруга, яка дослухала мою історію. Я їй розповіла не тільки про пропозицію від Ліама, а й про розмову з мамою.
— Що тут чудового? — Ні, вони що, всі змовилися, чи що? Може, Венера з Марсом зіткнулися? Чи метеорити на їхні голови попадали? Чи є в моєму оточенні людина, яка буде ставитися до ситуації об'єктивно?
— Зіграємо весілля в один день! — сміючись, продовжує Амара, а потім згадує, що не розповіла мені своєї новини. — Точно, я ж тобі не розповіла.
— Не розповіла що? — Я вже геть заплуталася. Хоча тут і дурню здогадатися можна, що вона зараз мені скаже.
— Мені Кайден зробив пропозицію. Це було так романтично, — мрійливо каже Амара. — Розумієш, він мене запросив на побачення. Я думала, це буде звичайне побачення з квітами та рестораном. Але він мене здивував. Спочатку він мене притягнув у якийсь будинок. Поки що він без ремонту, і сказав, що тепер це наш дім. Я розгубилася і думала, що він жартує, а потім він показав мені ескізи дизайну, і я закохалася в цей будинок. Ми ще трохи там посиділи. Чесно кажучи, я вже збиралася там ночувати, але він мене переконав, і ми пішли звідти. Я вже була дуже щасливою, тому думала, що ми йдемо до себе в квартиру і це всі сюрпризи. Але...
Тут уже слухала я з відкритим ротом, тому що вони потім поїхали літати на повітряній кулі. Він на висоті двох тисяч метрів від землі зробив їй пропозицію руки й серця.
— Розумієш, я й не здогадувалася, що так буде. Ми просто літали й насолоджувалися краєвидами, а він різко став на одне коліно і запропонував одружитися. Сказав, що дуже мене кохає та ніколи не зустрічав такої щирої людини, як я. 
Сказав, що я буду чудовою матір'ю, але я йому відповіла, що поки не готова до дітей. І він підтримав мою ідею, сказавши, що це рішення ми будемо приймати разом уже тоді, коли будемо готові.
— Вау, це так романтично. Я за тебе дуже радію. Ти як ніхто заслуговуєш на щастя! Ви з Кайденом просто офігенна пара. Це ж круто, я буду дружкою на весіллі. До речі, коли весілля? — розгублено запитую я, щоб відмінити всі плани на цей день.
— Тут така справа. Кайден хоче одружитися швидше, щоб усі знали, що я заміжня, і ніхто до мене не чіплявся зі знайомствами.
Тут я Кайдена розумію. До моєї подруги кожен другий залицяється. Вона в мене просто красуня, звісно ж, до неї будуть підходити знайомитися.
— Ну, а на яку дату ти хочеш весілля? — намагаюся підтримати подругу, щоб вона не засмучувалася.
— Ну, можливо, десь через два місяці. У мене поки що все розписано на місяць уперед. Ніяк не виходить раніше. Тим паче, як я залишу дітей? Їм теж потрібна допомога.
Амара завжди піклується про всіх навколо, але іноді забуває про себе. У неї навіть час поїсти не завжди знайдеться в перервах між прийомами.
— Візьми відпустку за власний рахунок, відпочинь та підготуйся до весілля. Ти й так увесь час працюєш! Якщо візьмеш відпустку на місяць, нічого страшного не станеться. Ніхто не помре. А потім повернешся з новими силами і всіх вилікуєш.
Звісно, після весілля має ще бути медовий місяць, але я сумніваюся, що подруга залишить роботу так надовго. Напевно, вона буде поєднувати роботу з відпочинком, щоб не посваритися з Кайденом через роботу педіатра. Робота педіатра мені здається чимось магічним. Я завжди дивувалася лікарям, які рятують життя людям, лікують їх. Це ж яка відповідальність потрібна, чому всі недооцінюють цю професію?
З Амарою ми познайомилися у восьмому класі. Коли ми прийшли до школи отримувати книги в бібліотеці. Тоді якраз усі були після літніх канікул, відпочилі. У нашому класі вже всі розділилися на групки людей, які спілкувалися між собою. Я спілкувалася з половиною класу, але не дружила прямо з кимось конкретним. Я стояла осторонь і сиділа в телефоні, поки нас не покликали отримувати книжки. Всі зайшли, я була передостанньою, і недалеко від мене стояла Амара, яка теж сиділа в телефоні і нікого навколо не помічала. Я її покликала, і ми пішли за книгами. З того моменту наше спілкування почало поступово збільшуватися, і зараз вона та людина, без якої мені було б важко жити самій. Вона підтримає, допоможе, порадить щось справді важливе.
Вона навіть помічає деталі, які я сама в собі не помічала. Тож бажаю всім таких подруг, як вона. Це справжнє сонечко, яке світить навіть у погану погоду.
— Амаро, все буде добре. Ви з Кайденом разом вирішите, коли краще зіграти весілля. Я впевнена, ви прийдете до спільного рішення.
У мене дзвонить телефон, і я тягнуся, щоб подивитися, хто мені пише. Бачу ім’я, яке я точно не очікувала побачити — Олівер Вейнкрофт.
Олівер: «Привіт, Емілі, як у тебе справи?»
— З тобою все добре? Ти погано себе почуваєш? — непокоїться Амара. Напевно, помітила моє здивування.
— Так… ем, все добре, — поспішно відповідаю я.
— А мені так не здається. У тебе очі зараз з орбіти вилетять, якщо ти ще більше здивуєшся!
— Та мені просто Олівер написав, запитує, як справи.
— От гівнюк. Та як він посмів? Що, одумався нарешті? Побачив, що ти йому небайдужа? — не вгамується подруга. Їй чомусь дуже не подобається Олівер.
Він на четвертому курсі, вчиться в групі з Ліамом. Вони майбутні програмісти. Ліам з Олівером теж не ладнають — було навіть таке, що вони минулого тижня побилися на фізкультурі. Я досі не розумію, навіщо вони це зробили, адже Ліам мовчить як партизан і з нього слова не витягнеш.
Він тільки коротко відповідає, що «захотілося». Я навіть через це з ним посварилася. Навіщо влаштовувати бійки, їх можуть обох вигнати з університету, а вони навіть оком не моргнули, ніби нічого не сталося.
— Ти чого зависла? Що будеш відповідати? — питає Амара, хоча й сама не в захваті від Олівера і вважає, що він щось приховує.
— Чесно, не знаю. Я не очікувала, що він мені напише, — кажу я правду, бо не можу брехати подрузі. — Я потім якось відповім, — додаю і відкладаю телефон убік.
Ми ще трохи посиділи, і Амара так і не заспокоїлася щодо Олівера. Тож я вирішила втекти від власної подруги під прикриттям мами:
— Амаро, мені вже час іти. Я обіцяла батькам допомогти.
Звісно, подруга знала, що ніякої допомоги батькам зараз не потрібно. Мама зараз відпочиває з подругами в сауні. У моєї мами є правило, якого вона не порушує: щоп’ятниці вона ходить із подругами в сауну, а батько працює (окрім неділі — це його сімейний день), і всі у фірмі про це знають, тому по роботі не телефонують. А в мене, як на диво, з’явилися два вихідних, бо я вже закінчила всю роботу з документами.
— Добре, Емілі. Тільки обіцяй, що не будеш обманювати себе і не дозволиш цьому придурку Оліверу тебе скривдити.
— Гаразд. Амаро, я тобі казала, що ти в мене найкраща?
— Казала, але я не проти послухати це ще раз, — із посмішкою відповідає моя чарівна подруга.
— Амаро, ти просто ангел!
Я цілую її в щоку і швидко йду додому, щоб не потрапити ще в якусь ситуацію.
Мені за ці дні вистачило вже стресових новин та неочікуваних повідомлень. Потрібно трохи відпочити і подумати про все. Але спочатку — просто відпочити й зайняти себе справами, щоб не думати зайвого.
Спочатку треба поговорити з Ліамом, а потім відповісти Оліверу.